Його дружині довелося няньчити не тільки дитини, але і чоловіка.
Жіноча депресія після пологів зустрічається досить часто. Іноді ці легкий розлад, його ще називають «бебі блюз». А іноді дуже серйозне, яке може перерости в післяпологовий психоз. Жінка в такому стані здатна нашкодити і собі, і дитині. Головним тригером постнатального синдрому називають гормональні зміни в організмі молодої мами. Вони плюс стрес, отриманий у пологах, можуть викликати депресію, і запустити дрімали досі психічні розлади. Але все частіше останнім часом на депресію після появи дитини стали скаржитися батьки. І тут на гормони вже нічого не спишеш.
Треба сказати, чоловіки все ж насилу говорять про подібні проблеми. Це вважається ознакою слабкості. Але впоратися з ними поодинці буває складно.
«Ми з дружиною зараз чекаємо на другу дитинку. І я просто в жаху від того, що моя депресія може повернутися», — каже 27-річний Росс Хант.
Він вперше став батьком два роки тому, коли на світ з'явилася його дочка Ізабель. Росс без розуму від своєї доньки, він проводить з нею багато часу, грає і готовий заради неї навіть вбратися в сукню принцеси. Але так було не завжди.
«Якщо б не Рейчел, моя дружина, я не знаю, що б зі мною було. Я тонув у депресії, у мене не було сил з цим впоратися», — скаржиться Росс.
«Для мене післяпологовий період став дуже важким. Мало того, що у мене на руках було новонароджене немовля, якому я була життєво необхідна. Мало того, що мені потрібно було відновитися після пологів. Так був ще й Росс, який відчайдушно потребував моєї допомоги». Ситуації, в якій опинилася Рейчел, не позаздриш.
Молода мати зізналася: вона відчувала себе абсолютно безпорадним. Вона поняття не мала, як справлятися з депресією чоловіка. Найчастіше єдине, що могла зробити Рейчел, — просто бути поруч.
В результаті Рос пішов до лікаря. Він зрозумів, що ноша, яку він звалив на плечі дружини, непосильна. Тільки завдяки лікарської терапії йому вдалося впоратися.
«Мені складно було залишитися з Ізабель один на один. Мені здавалося, що вона мене ненавидить. Одного разу Рейчел пішла лише на півгодини до лікаря, і я був впевнений, що не подобаюся Ізабель, вона мені теж не подобається, я поняття не маю, що робити, і ми обидва просто знемагали від очікування, коли ж Рейчел повернеться», — зізнався Росс.
Другого малюка батько чекає зі змішаними емоціями. Йому і страшно, і радісно. Зараз він вже знає, що його постнатальний розлад тимчасово, він сяк-так навчився зі своєю бідою справлятися, але радості від батьківства депресія не додає.
«Я думав, що я був готовий стати батьком, але я не був готовий насправді». Щоб впоратися зі своїми внутрішніми демонами, отримати підтримку і надати її іншим батькам, які опинилися в схожій ситуації, Росс завів блог в Instagram. І це той випадок, коли соцмережі дійсно приносять користь.